Выберите язык Choose language

Невкривний виноградник (частина 2)

Вибір та підготовка ділянки, закладання виноградника.

При виборі ділянки для виноградника необхідно врахувати деякі аспекти, такі як: склад грунту, наявність і глибина залягання підземних вод, розташування та рельєф ділянки, можливість розміщення майбутніх рядів у правильному напрямку та інше.

Якщо у Вас є можливість вибрати ділянку з декількох варіантів, то, впершу чергу, необхідно зробити аналіз грунту. Пробу ґрунту беруть на глибині 50-70 см в декількох місцях. Результати даного аналізу підкажуть Вам раціональність використання цієї ділянки під виноградник, а також які мінеральні або органічні добрива і в яких обсягах необхідно внести при підготовці ділянки, якщо Ви вирішили закласти виноградник.

У природі існують різні типи ґрунтів: всілякі чорноземи, глинисті або суглинні, піщані або супіщані, кам'янисті та інші. Кожний з них володіє різною родючістю. Найбільш родючими вважаються чорноземи. Дуже добре росте виноград на легких, рихлих або кам’янистих грунтах. Ґрунти заболочені і солончакові непридатні для винограду.

Так само виноград погано переносить велику кількість карбонатів у грунті. Для визначення глибини залягання грунтових вод необхідно пробурити свердловину на глибину 5-10 метрів або з'ясувати це питання в земельних організаціях. Якщо глибина залягання підземних вод менше 5-7 метрів, то така ділянка не годиться під виноградник. Краще її використати під город.

Бажано, щоб ділянка була рівною, горизонтальною, без глибоких ровів або пагорбів. Прийнятним буде невеликий схил на південь або південний схід. Не підходить для виноградника ділянка з сильним нахилом на північ або північний захід.

При підготовці ділянки виконують вирівнювання поверхні, глибокий плантаж грунту на 50-70 см з одночасним внесенням початкової дози органічних або мінеральних добрив. Після механічної підготовки ділянки треба зробити розмітку майбутнього виноградника з розбивкою на сектори, визначити напрямки рядів і проїзди між секторами.

Якщо виноградник великий, то його розбивають на сектори розміром 100х50 або 100х100 метрів. Проїзди між секторами не менше 3 метрів. Вони необхідні для обробки ділянки або проїзду великої сільгосподарської техніки.

Найбільш бажаним напрямком розташування рядів на винограднику вважається напрямок з півночі на південь, як для одноплощинного шпалерного формування, так і для невкривного арочного ведення виноградарства. Це пов'язано з тим, що ріст пагонів на горизонтальних поверхнях завжди відбувається зі сходу на захід (пагони йдуть за сонцем). При розташуванні ряду з півночі на південь і завдяки полярності пагони будуть рости впоперек ряду, та будуть рівномірно заповнювати площину поверхні в міжрядді.

Після підготовки ділянки треба вирити посадкові ями для кущів. Для цього краще використати малогабаритну і не важку техніку (міні-екскаватор). Ями повинні бути глибиною 50-70 см і шириною не менше 70 см.

В кожну яму, в залежності від складу грунту на ділянці, можна внести по 2-3 відра перегною або по 500 грам нітроамофоски. Якщо на вашій ділянці дуже хороший чорнозем, можна обійтися і без добрив. Таку передпосадкову підготовку ділянки під виноградник бажано зробити мінімум за 2-3 місяці до посадки. А ще краще – за півроку до посадки кущів.

На мал.1 показано розміщення кущів на винограднику при схемі посадки 2х3 метри. Відстань між кущами в ряду 2 метри, міжряддя 3 метри. Для цієї схеми посадки ми будемо розраховувати: кількість кущів на 1 гектар площі, вартість матеріалів для облаштування шпалери, кількість добрив і хімікатів, інші витрати.

Стрілками на схемі вказано напрямок росту плодових пагонів. Для такої схеми посадки необхідно придбати приблизно 1650 саджанців винограду на 1 гектар площі ділянки. Для ділянки 2 га з урахуванням проїздів знадобитися 3200 кущів.

Питання придбання посадкового матеріалу ми розглянули у попередній частині статті. Замовлення саджанців у розпліднику необхідно зробити заздалегідь. Посадку кущів винограду можна проводити як навесні, так і восени.

Для саджанців з відкритою кореневою системою краще зробити посадку відразу восени після викопування в розпліднику (жовтень – листопад). За потреби можна посадити такі саджанці і навесні, після зберігання їх в погребі (березень – квітень). Зелені вегетуючі саджанці висаджуються навесні після загрози пізніх весняних заморозків (початок травня).

Висаджують саджанці на глибину 30-50 см розташування кореневої системи у поса-дкових ямах. Рясно поливають, підгортають. При осінній посадці саджанців можна на зиму повністю укрити пагони землею для надійної перезимівлі. Догляд за виноградом стандартний.

Облаштування шпалер і системи поливу.

Найбільшими виробниками винограду в світі на сьогодні є: США (штат Каліфорнія), Туреччина, Іран, Аргентина, Іспанія, Італія, Франція, Греція, Португалія та інші країни. В останні десятиліття активно почали займатися виробництвом десертного винограду: Китай, Японія, Чилі, Уругвай, Австралія.

У багатьох питаннях ведення невкривного виноградарства ми можемо спиратися на багаторічний досвід виноградарів з цих країн. Але, не всі конструктивні рішення нам підійдуть, не всі аспекти агротехніки ми можемо реалізувати в наших природно-кліматичних умовах. З нашими зимовими морозами і сильними дощами вирощування столового винограду – це вже досягнення!

У світі існують різні типи альтанкової шпалери для невкривного виноградника, в більшості випадків в країнах з теплим кліматом. Традиційно – це бесідочного типу суцільна пергола, яка обробляється як знизу, так і зверху за допомогою літальних апаратів.

Зрошення виноградника проводиться крапельним поливом. Збір столового врожаю – тільки вручну. В країнах з дуже рідкісними дощами цілком прийнятно використовувати дерево для облаштування шпалери. Так само в багатьох країнах світу можливо цілком обійтися без градозахисту.

Не всі такі варіанти конструкцій перголи підійдуть для нашого клімату. Сьогодні я хочу запропонувати свій, вже випробуваний варіант побудови невкривного виноградника, та разом з вами пройти шлях від побудови шпалери і до збору врожаю, розібратися до останніх нюансів агротехніки при роботі на такому винограднику.

Шпалера.

Для облаштування нашої шпалери краще використовувати квадратні металеві труби. Стовпи виготовляють з труб діаметром 50х50 або 60х60 мм, основні поперечини діаметром 40х40 або 50х50 мм, товщина стінок несучих конструкцій не менше 3 мм. Використання дюралюмінію переважно, але вартість конструкції буде на багато дорожче.

Відстань між стовпами в ряду необхідно робити 2-2,5 метра для стовпів діаметром 50х50 мм і 2,5-3 метри для 60х60 мм. Ширина міжряддя на такому винограднику повинна бути 2,5-3 метри. Це необхідно для проходу малогабаритної сільськогосподарської техніки (міні-трактори, машини, тощо).

Висота шпалери повинна бути 2,10-2,20 метра, щоб людина могла дістати рукою до грон винограду. Якщо висота буде більше або менше, то догляд за виноградником сильно ускладнюється (мал.2).

Градозахист.

Найбільшої шкоди виноградникам наносять зворотні заморозки навесні і град в травні – червні місяці. Град пошкоджує всі зелені частини куща: листя, пагони і грона. Кущі винограду після таких ушкоджень відновлюються довгими роками до стану повного плодоношення.

Зараз у фермерських господарствах отримує широке поширення застосування градозахистної сітки. Також можливо використовувати для цих цілей світлозахисну сітку. Я раджу використовувати італійську градозахисну сітку або ж світлозахисну сітку з пропускною здатністю 40-60%. Без градозахиста вирощувати столовий виноград в умовах України я не рекомендую взагалі.

Для облаштування градозахиста необхідно до основних стовпів приварити штирі висотою не менше 1,4 метра. На верхньому кінці штиря приварюється кільце діаметром 5-8 см, через який буде проходити подовжній трос для утримання сітки і вертикальний трос для натягування і стягування сітки.

Якщо ж помістити кріплення сітки нижче цієї висоти, то пагони винограду не будуть вільно лягати на поверхні стельової частини, а будуть зачіплятися за сітку. Прогин сітки при міжряддях 3 метра буде близько 50-60 см.

Градозахисна сітка стягується від центру міжряддя до осі ряду. Натягується сітка за допомогою троса який іде від сусіднього ряду. Фіксуються троси на стовпах на двох штирях. Відстань між штирями дорівнює половині ширини міжряддя. На кінці троса робиться кільце для фіксації троса.

Захист від весняних заморозків.

Бувають роки, коли пізні весняні заморозки знищують майже всі зелені частини куща: пагони, листя та навіть суцвіття. Такі заморозки можуть бути в умовах центральних та північних областей України аж до середини травня. Як же захистити вегетуючий виноградник від морозу?

Зазвичай ранковий мороз буває при сонячній та безвітреній погоді. До прийомів захисту відносяться: паління солярки в діжках в міжряддях, пересування повітряних масс за допомогою вентиляторів, зрошування всього винограднику за допомогою розпилювання води. Кожний з цих способів має свої переваги і недоліки, але всі вони допоможуть вам справитися з лихом.

Система поливу.

Облаштування системи поливу в нашому регіоні необхідно робити так, щоб вода подавалася на глибину 50-70 см. До такого способу поливу я б відніс: полив в шурфи (вертикальні труби) або подачу води в підземну горизонтальну трубу уздовж ряду.

Встановлюють шурфи навколо штамба куща на відстані 0,5 – 1 метр на глибину 50-70 см. По нижньому краю труби роблять додаткові отвори, під низ і навколо труби засипають органічні відходи (стружка, тирса, листя тощо) для запобігання засмічення отворів.

Полив проводять безпосередньо в шурфи з краплинної трубки уздовж ряду (без крапельниць). Діаметр труби для шурфу 70-100 мм. Для подачі води використовують ємності об'ємом 3-5 тонн встановлені на невеликому постаменті. Вода в ємності закачується насосом з свердловини або подається з водогону. Діаметр подаючих труб уздовж ряду і по секторах виноградника 50 мм, відвідні труби під кущі діаметром 8-12 мм.

В останні роки велике розповсюдження отримав метод прокладання горизонтальної труби вздовж ряду на глибині 50-70 см з періодичними групами отворів через 1-2 метри. Отвори обмотують сіткою чи штучної тканиною. Вода і підживлення подається в трубу до коріння винограду. Діаметр труб 50 мм. В якості труб необхідно використовувати морозостійкі поліетиленові технічні труби.

До плюсів таких способів поливу можна віднести:

1. Економна витрата води. Подача води відбувається безпосередньо до кореневої системи винограду, маємо відсутність поверхневого випаровування.

2. Зменшення інфекційного фону. Завдяки відсутності поверхневого зволоження і випаровування вологи нижній полог листя винограду постійно сухий, що зменшує розвиток грибкових хвороб.

3. Зменшення розвитку бур'янових рослин в рядах винограду. А це - відсутність ручної праці, що веде до зменшення собівартості продукції. Адже під кущами неможлива механізована обробка грунту.

4. Морозостійкість. Завдяки формуванню кореневої системи винограду в нижніх шарах грунту він менше страждає взимку, сильніше розвивається з роками і не так сильно залежить від поливів і підгодівлі. Адже коріння куща охоплюють більший обсяг грунту, ніж при поверхневому розвитку. При глибокому промерзанні грунту гине менша кількість основних коренів.

5. Зимостійкість. Затримка в розпусканні бруньок навесні і відхід від пізніх весняних заморозків. Завдяки глибокому розвитку коренів кущі винограду пізніше прокидаються навесні. Грунт на глибину прогрівається повільніше, ніж у поверхні і кущі довше перебувають у стані спокою.

6. Зменшення розтріскування винограду в момент дозрівання. Велика кількість води під час тривалих і сильних дощів надходить до коріння повільно, що зменшує ефект гідравлічного удару. Застосування поверхневого крапельного поливу на невкривном винограднику в нашій зоні ризикованого виноградарства я не рекомендую.

Формування кущів винограду.

Перший рік.

В перший рік вегетації куща необхідно виростити один потужній пагін на висоту 2-2,5 метра і більше. Це і буде штамб нашого невкривного куща. Для опори можна встановити тимчасові кілки або виконувати підв'язку до опорного стовпа. Кущ винограду поливають в посадкову яму раз на місяць обсягом води 30-50 літрів, обробляють від хвороб і пасинкують протягом всього сезону. Восени обрізають пагони на рівні стелі шпалери. (мал 3)

Другий рік.

У другий рік вегетації необхідно виростити два пагони – два майбутніх рукава куща. Один пагін нахиляється вліво уздовж ряду, інший праворуч. Для цього, навесні вищипують всі бруньки по висоті штамба (квітень) або обламуються пагони (початок травня), а залишаються тільки два верхніх, що знаходяться за 20-30 см до верху шпалери.

Оскільки ці пагони вже будуть йти не по вертикалі, а практично по горизонталі, то видалення пасинків треба проводити дуже обережно. Не можна прибирати пасинки повністю, необхідно залишати 1-2 листка на пасинку. Це вбереже пагон від пробуд-ження головних бруньок наступного сезону.

Восени усі пасинки треба зрізати. Майбутні рукава ростуть весь сезон уздовж ряду. Обрізати ці пагони до самої осені не можна. Вони повинні діставати до осі сусіднього куща як мінімум. На зиму кущі обрізаються з запасом необхідних бруньок.

При схемі посадки кущів через два метри довжина майбутніх рукавів з невеликим перекриттям буде приблизно 120-140 см, при посадці через три метри – 160-180 см. Робити рукава дуже довгими я б не радив.

Завдяки сильної полярності винограду завжди ростуть сильніше найбільш віддалені від штамба пагони, на шкоду ближніх пагонів. А, нам необхідно отримати надалі рівномірне заповнення площі поверхні пагонами і гронами.

На цих пагонах вже можна залишити кілька сигнальних грон для підтвердження сортності і задоволення. Ні в якому разі не можна перевантажувати кущ врожаєм!

Третій рік.

В третій рік вегетації необхідно на кожному з двох рукавів залишити по 4-5 пагонів через 20-25 см. Всього 8-10 пагонів на кущ залежно від потужності розвитку куща. Це і будуть надалі наші плодові ланки.

Для цього ранньою весною вищипують на лозі рукавів бруньки через одну (або обламують зайві пагони рукою). Роблять цю операцію після настання стійкого тепла. У третій сезон вегетації на цих пагонах вже можна отримати невеликий врожай (10-15 кг з куща).

Плодова ланка.

В ідеальному варіанті в нас повинно вийти 8-10 плодових ланок на кущ. Кожен рік в осінню обрізку ми залишаємо на плодовій ланці один самий сильний пагін, інші пагони обрізаємо. Сучок заміщення в плодовій ланці я не рекомендую залишати в наших центральних і північних регіонах (мал 4).

Навантаження куща врожаєм.

Починаючи з четвертого року вегетації куща вже можна залишати повноцінний врожай. При цьому необхідно збільшувати навантаження куща поступово. Якщо у 3-4 рік життя куща навантаження врожаєм приблизно 10-15 кг, то в наступні роки можна додавати ще по 20% до торішнього навантаження.

Зелені операції і догляд.

Протягом всього сезону на винограднику виконуються «зелені операції». Починаються вони з моменту розпускання бруньок і закінчуються пізно восени після збору врожаю та підготовки кущів до зими. Основне важливе правило – всі операції необхідно робити вчасно, інакше шкоди від таких дій може бути більше, ніж користі.

До зелених операцій відносяться: видалення зайвих вічок, обламування та прищипування пагонів, укорочення пагонів та кільцювання, пасинкування та підв'язування пагонів, штучне додаткове запилення суцвіть та проріджування листя в зоні грон, та інші операції.

Видалення зайвих вічок.

Навесні, після набухання бруньок, можна провести попередню операцію по нормуванню виноградного куща вічками. Ми знаємо, що при осінньої обрізки, зазвичай залишають великий запас вічок на випадок поганої перезимівлі.

З настанням тепла вже можна визначити, як пройшла перезимівля, і видалити зайві вічка. Ця операція необхідна для вірного формування скелета молодого куща, а також для попереднього нормування плодоносного куща.

Структура вічка винограду така, що при сприятливих температурних умовах навколишнього середовища влітку в одному вічку може бути закладено до 7-9 бруньок, а зазвичай три: основна і дві запасні. Цей фактор також залежить від сорту. 

Якщо ж у Вашому регіоні існує загроза зворотніх, пізніх весняних заморозків, то цю операцію можна пропустити, почекати до настання стійкого тепла і провести нормування куща пагонами.

Обламування пагонів.

Найбільш важлива зелена операція для нормування куща. Вона проводиться щороку на початку вегетації. При нормуванні пагонами плодоносного дорослого куща, в першу чергу, видаляють всі слабкі пагони, видаляють двійники (кілька пагонів з одного вічка), а також безплідні пагони.

Зазвичай цю операцію проводять після того, як на пагоні вже позначяться суцвіття або вусики. В нашій, центральній зоні України - це середина травня, при довжині пагонів 10-15 см. Для технічного сорту (при середній вазі грона 100-150 грам) навантаження пагонами може досягати 40-50 шт. на кущ, для столового (при середній вазі грона 500-1000 грам) – в межах 25-30 пагонів для дорослого плодоносного куща.

Пагони повинні бути рівномірно розподілені по горизонтальній площині шпалери, не затінювати листями один одного. Кількість залишених пагонів на кущі необхідно збільшувати поступово і рівномірно з роками, не перевантажуючи рослину.

Видалення пагонів виконують натисканням великого пальця на основу пагона. Він легко обламується. Якщо пагони переросли і обламуються важко, застосовують секатор. Не треба обрізати під основу, щоб не пошкодити рукав, залиште невеликий пеньок який протягом сезону підсохне і відпаде.

Прищипування пагонів.

Це теж не маловажний агротехнічний прийом, який необхідно проводити з великою обережністю. Прищіпка – це видалення верхівки пагона під час вегетації, невеликий відрізок лози близько 5 см. При цьому, на невеликий період часу, поживні речовини посилено направляються до інших частин виноградного куща.

Такий прийом дозволяє поліпшити запилення суцвіття, викликати ріст пасинків, збалансувати нерівномірність росту пагонів на початку вегетації. На сортах з ФЖТК (функціонально-жіночий тип квітки) та двостатевих сортах, які погано запилюються, а також в сиру і холодну погоду, виконують прищіпку верхівок за два-три дні до початку цвітіння або після скидання перших ковпачків на квітках.

При цьому поліпшується зав'язування ягід у гроні, зменшується горошіння ягід. Поживні речовини направляються до майбутньої грона винограду. Обов'язковою умовою є строк проведення цього агротехнічного прийому. При запізненні з цим, не буде ніякого толку, а рання прищіпка викличе бурхливе зростання пасинків (пагонів з пазусі листа) і ми отримаємо негативний результат.

Пасинкування.

Пасинкування – видалення пагонів другого і третього порядку, що ростуть з пазухи основного листка і забирають на себе поживні речовини. Ця зелена операція проводиться протягом усього вегетаційного періоду в декілька заходів.

Додаткові пагони з листям можуть принести велику користь, а також і заподіяти шкоду. Якщо на кущі виросло мало пагонів і листовий шар недостатній для живлення грон, то пасинкове листя нам збільшать кількість сонячної енергії, що надходить до кущу винограду, поліпшить процес фотосинтезу. В результаті наші грона наберуть більше цукру і раніше достигнуть.

Якщо ж листовий шар пасинків створює сильне загущення, то може суттєво зменшитися провітрюванність кущів і збільшиться кількість хвороб, або буде погано визрівати лоза, затягнеться термін дозрівання врожаю. Завжди виходити треба з того, скільки листя необхідно нашми гронам для дозрівання і накопичення достатньої кількості цукру.

Для столових сортів - зазвичай залишають одне гроно на пагін, для технічних сортів – 2-3 шт. Для того, щоб прогодувати гроно винограду вагою 300-500 грам необхідно 10-15 листів на пагоні, щоб виростити гроно вагою 500-1000 грам та більше необхідно 20-30 здорових листків на пагоні.

Корисним і необхідним прийомом буде такий, як розподіл 6-8 пагонів на метр довжини шпалери з залишення двох великих листків на кожному пасинку, що виріс з пазухи основного листка. Для цього залишають всі пасинки і, при досягненні ними довжини 15-20 см, прищипують їх за другим листом.

Для технічних і столових сортів, що мають невеликі грона, можна видаляти пасинки повністю. Поки пасинок маленький, він легко виламується пальцями. Великий пасинок можна обрізати секатором.

Підв'язка зелених пагонів.

Проводиться на початку сезону і допомагає нам рівномірно розподіляти пагони по горизонтальній частині шпалери для покращення освітлення, провітрювання, формування скелета майбутнього куща. Підв'язка плодових пагонів проводиться після того, як пагони опустяться на площину.

В нашій зоні виноградарства це приблизно середина травня. При підв'язування можна видаляти вусики секатором. Зроблена вчасно підв'язка збереже наш кущ від поломки пагонів сильними вітрами.

Укорочування пагона.

Це така зелена операція, при якій видаляється верхня частина росту лози довжиною 30-50 см. Проводити її необхідно восени, у вересні – жовтні місяці, для поліпшення визрівання пагонів і прискорення дозрівання сортів пізнього терміну дозрівання.

Найкращим орієнтиром для початку проведення укорочення є випрямлення верхівок пагонів винограду. Зазвичай обрізку лози виконують секатором. На альтанках я таку операцію не виконую.

До зелених операцій на виноградному кущі можна також віднести: видалення зайвих суцвіть, проріджування листя в зоні грон, проріджування ягід у гроні, додаткове запилення грона, кільцювання та інші заходи та прийоми.

Всі вони спрямовані на поліпшення запилення грон, отримання більшого врожаю ягід, додання красивого, презентабельного вигляду нашим кущам і товарного виду гронам та ягодам. Завдяки цим агротехнічним заходам ми виправляємо недоліки, закладені природою в тому чи іншому сорті.

Звичайно, у виробничих умовах, на великих площах виноградників, ніхто не буде займатися такою справою. Зате для приватного, фермерського або присадибного господарства, ці заходи дуже необхідні і можуть підвищити врожайність виноградника на 20-50%.

Додаткове запилення.

Якщо якийсь сорт дуже погано запилюється можна провести додаткове запилення під час цвітіння винограду. Особливо цей прийом корисний на сортах з ФЖТК. Проводять запилення в ранкові та вечірні години в суху і похмуру погоду, коли на рильці квітки виділяється краплина рідини.

Вдень і в дуже жарку погоду, додаткове запилення не роблять. Найкраща температура: + 25-27 гр.с. Зазвичай, запилення проводять у два етапи: перший – на початку цвітіння, другий – в середині цвітіння.

Найкращими запилювачами, умовно, вважаються кишмишные сорту, які утворюють величезну кількість суцвіть, з великою кількістю фертильного пилку. Необхідно пам'ятати, що виноград – вітрозапильна рослина і наявність бджіл та інших мурашок нас сильно радувати не може.

Головне – це тепла погода і легкий вітерець. Є дані, що пилок винограду розноситься вітром до двох кілометрів. Деякі виноградарі під час цвітіння встановлюють на ділянці вентилятори.

План роботи на перший рік:

1) Вибір ділянки під виноградник та проведення аналізу грунту (весна).

2) Замовлення саджанців в розпліднику (весна).

3) Проведення передпосадкової підготовки і розмітки ділянки. Риття посадкових ям.

4) Обнесення ділянки парканом.

5) Висаджування кущів винограду (осінь).

План роботи на другий рік:

1) Догляд за кущами. Обробки від хвороб та шкідників.

2) Будівництво шпалер та градозахисту на винограднику.

3) Облаштування системи поливу.

У наступній статті ми розглянемо питання: підживлення та поливу; обробки невкривного виноградника від хвороб та шкідників; збір і реалізацію готової продукції; зберігання та переробку. А, також спробуємо розрахувати економічну ефективність і окупність невеликого виноградника площею 2 гектара з урахуванням витрат і доходів.

З повагою, Бачинський Анатолій. Київська обл, м.Біла Церква

Опубліковано: журнал "Садівництво по-українськи" №3, 2020

Choose language