Ампелографія
Ампелографія (від ампело... і... графіл) - наука про види та сорти винограду. Вивчає закономірності мінливості властивостей сортів під впливом середовища проживання і спрямованого впливу людини.
Вперше термін ампелографія застосував польський вчений природознавець Ф. Я. Сакс (1661), якого вважають основоположником ампелографії. Наукові основи ампелографія були закладені випробувачем ампелографом Сімоном де Рохасом Клементе (1806) у творі "Досвід вивчення сортів винограду, які ростуть в Андалузії".
Ампелаграфія ділитися на загальну та приватну.
Загальна ампелографія включає систематику, класифікацію та походження сортів винограду, а також методики ампелографічних досліджень та порівняльної ампелографії.
Приватна ампелографія вивчає окремі сорти винограду, наводить їх ботанічне опис, агробіологічну та господарсько-технологічну характеристику та методи визначення.
Для опису сортів винограду спочатку було прийнято єдину систему, засновану Міжнародною ампелографічної комісією (Відень, 1873).
Світовий генофонд рослин налічує сьогодні сотні тисяч сортів і форм винограду. Завдяки роботі селекційних центрів на всіх континентах земної кулі, ця кількість постійно збільшується. Для того, щоб навести належний порядок і якось систематизувати види та підвиди, сорти та форми винограду за фенотиповими особливостями, вчені постійно розробляють нові системи обліку та ідентифікації.
У попередні роки найпоширенішою була методика кодування, запропонована міжнародною організацією UPOV. Ця методика кодування досі використовується у наших інститутах виноградарства. Зокрема, в ННЦ "ІВіВ ім.В.Є.Таїрова" ампелографічний опис фенотипічних особливостей проводиться за 50 кодами дескрипторів UPOV.
В останні роки найпопулярнішою системою ідентифікації, що швидко розвивається, є міжнародна методика кодування фенотипічних особливостей виноградної рослини за дескрипторами OIV (Міжнародна Організація Винограда та Вина).
Кількість дескрипторів, що пропонуються до опису, постійно збільшується. Спочатку їх було 147 (1997 рік), останнє видання налічує 806 кодів.
В останньому виданні організації додані дескриптори: 18 додаткових ампелографічних характеристик листа, 3 ампелографічні характеристики, 4 фітопатологічні ознаки, 2 дескриптори ізо і 6 високополіморфних SSR - маркерів: VVS2, VVMD5, VVMD7, VVMD27, VrZAG62 та VrZAG79. У цьому виданні враховано та погоджено напрацювання організацій: UPOV, Bioversity та OIV.
Докладніше про кодування фенотипових особливостей винограду відповідно до дескрипторів OIV можно почитати в матеріалі: "Кодування по дескрипторам OIV".
Ампелографія сприяє з'ясування сортового фонду винограду у всіх районах його проростання, упорядкування наукових назв (синоніми, омоніми), вирішення питань сортового районування та спеціалізації виноградарства шляхом виявлення найбільш цінних сортів винограду для різних виробництв, цілей та конкретних районів вирощування, просування культури винограду в нові райони, підбору та використання сортів як вихідний матеріал при селекції, дотриманні агротехніки, виходячи з біологічних особливостей сортів, встановлених у процесі їх вивчення та випробування.
У розвитку ампелографії виділяються 3 етапи: порайонний морфологічний опис сортів, коли ампелографія досягла найбільшого розквіту; колекціонерство, що характеризується морфологічним описом сортів, зібраних у колекціях із різних районів; та опис сортів винограду в колекціях або окремих господарствах за місцем культури.
Ампелографічні дослідження проводяться на колекціях ампелографічних, держсортоділянках та виробництв, виноградниках, а по дикому винограду – у місцях його зростання. Результати виконаної роботи публікуються в каталогах і капітальних працях, що періодично видаються, під назвою "Ампелографія".
Література: Енциклопедія виноградарства в 3-х томах. ред. А. І. Тимуш; ред. колегія А. С. Суботович та ін. Кишинів: Гол. ред. Молд. Рад. Енциклопедії, 1986.
Продовження: Підбір батьківських пар.